ФЕСТИВАЛЬ ТИСЯЧІ СВІТІВ

рецензія на мангу "Фаетон" Марії Ланцути

від аналітика та журналіста В'ячеслава Ільченко

... все-таки, аналізуючи графічний роман М. Ланцути "Фаетон", його слід віднести не до коміксової культури, а до манги - в тому числі тому, що для української літератури вона має всі шанси стати тим же, чим для японської стала манга "Shin Takarajima" (Новий Острів Скарбів) Тедзуки Осаму.

Її не можна вважати виразно оригінальною, написана була в далекому 1947 р., коли Японія лежала в післявоєнних руїнах, і не ставила якихось захмарних задач - Тедзука просто хотів зіграти із читачем в літературну гру, користуючись для цього багатющим (але маловідомим в Японії) спадком західної пригодницької літератури. Він і не очікував, що японському суспільству "Такарадзіма" так припаде до душі, що поб'є всі бестселери і досягне неймовірних 400 тис. продажів.

Саме по принципу літературної гри збудовано і "Фаетон". Він може читатись мінімум на двох рівнях. Нижній представляє собою повільне розгортання космічної опери - із майже класичним сюжетом, де в уже достатньо стабільній і процвітаючій галактичній цивілізації раптом стається щось таке, що перевертає догори дригом самі основи цивілізації і призводить до подій прямо-таки апокаліптичного масштаба. На більш високому рівні вона читається як весела літературна чехарда, де на кожній сторінці авторка підкидає читачу який-небудь знайомий образ і задерикувато питає "а це пам'ятаєш?", після чого рука сама тягнеться перечитати класику наукової фантастики, перш за все кіберпанку - адже кіберпанкові мотиви тут, хоч і не домінують в сюжеті, але є суттєвим світобудовним елементом.

Наприклад, в сцені дефрагментації пам'яті Тео мені тут же почулась швидка і наповнена вигадливими дисторсіями музика Олів'є Дерів'є із кіберпанківської гри Remember Me, в якій сюжет будується саме на маніпуляції спогадами.

А Протерра, пронизуючий всю Галактику інформаційний простір, нагадала мені кіберпростір з романів Уїльяма Гібсона, який начебто є рукотворним, але при цьому живе своїм життям і навіть дозволяє встановити контакт із інопланетними цивілізаціями.

Галактична цивілізація нагадує то величезне "Місто Тисячі Планет" Люка Бессона, то Гегемонію Людини із "Гіперіона" Дена Сіммонса, то взагалі світ Кордвейнера Сміта, де поряд із людьми живуть модифіковані тварини, яким даровано розум. Розмах цивілізації достойний "Зоряних королів" Едмонда Гамільтона, а серйозність тем, які повільно розгортає перед читачем авторка, достойна "Полум'я над безоднею" Вернора Вінджа.

Це - практично ідеальна літературна гра із читачем, який виріс на західній науковій фантастиці, яка не лише допомагає виразно і яскраво пригадувати колись прочитане, але й надати йому нових барв, за рахунок багатих на деталі ілюстрацій і ретельно розкиданих по тексту загадок і недомовок.

Закінчивши дочитувати другий том, я потягнувся за олівцем - бо кількість недомовок уже почала складатись в певну картинку. Так відкривається іще один шар прочитання - із детальною і логічною світобудовою, яка дозволяє читачеві не лише складати своє власне враження про те, що відбувається за кадром, а й прогнозувати, що може статись в майбутньому і які секрети приховує в собі Протерра. Навіть якщо сама авторка не дасть на це відповіді, їх можна вирахувати і самому, задаючи правильні питання і складаючи своєрідний літературний пазл.

А це уже заявочка не лише власне на графічний роман, а й на цілий сеттінг - з якого можуть вирости наступні книги, рольові та стратегічні ігри, і навіть серіали.

І правда, чому б українському кінопрому нарешті не позбутись "синдрому конвейєра ситкомів" і почати виробляти достойну кінофантастику. Якщо хтось дуже злякається, що ресурсу на спецефекти не вистачить, то я нагадаю - українські студії ігростроя уміють в кінематографічну графіку, а спецефекти класичного уже НФ-серіала "Вавілон 5" і взагалі рисувались аж на одному комп'ютері (правда, це була станція Silicon Graphics, але і часи були двадцятирічної давнини, прогрес давно уже вперед пішов).

"Фаетон" достатньо насичений візуальними і ємними образами, щоб створити цілісну картинку що для гри, що для серіалу, що для повнометражного фільма.

А іще це просто надзвичайно цікава фантастика, а сюжет збудований так міцно і загадково, аби читач не лише із нетерпінням чекав наступних випусків, а й сам взявся на перо.

Додаток А

Світобудовний аналіз циклу "Протерра" 

З світобудовної точки світу цикл "Протерра" представляє собою класичну космічну оперу, яка базується на чотирьох основних постулатах:

• - Цивілізація поширилась по всій Галактиці (як мінімум існує Середньо-Галактичний Альянс, який об'єднує цивілізовані світи - т. 1. стор. 66). Галактична цивілізація уже нараховує багато тисяч років, так як існує Союз Древніх*, який об'єднує найбільш просунуті в технологіях Протерри планети;
• - Інших розумних видів як таких немає - йдеться або про генномодифікованих людей (наприклад, Нітан - т. 3, стор. 55), або про "звищених" тварин, яким також в результаті генетичних модифікацій даровано розум (на це натякає тигр інфоїда Ксава, який явно має інтелект значно вище тваринного - див. т. 3, стор, а також експерт Коффі, який походить від птаха-секретаря - т. 1., стор. 46);
• - Надсвітлові подорожі можливі і є повсякденним життям (т. 1, пролог);

При цьому уже в другому томі циклу ця модель трохи руйнується, з'являються інфоїди - майже безсмертні істоти (т. 3, стор. 20), які володіють унікальними навичками маніпулювання інформацією, а також - за їх власним визначенням, не мають душі (т. 3 стор. 19). Як показано в третьому томі, інфоїди насправді є проекціями в фізичний простір сутностей, які існують в Протеррі у вигляді ланцюжка копій своєї свідомості (т.3 стор 45). Можна сказати, що інфоїди представляють собою мислячі програми... якби в тому ж третьому томі не постулювалось, що інфоїд - це наслідок останньої стадії протошоку, перевантаження Протоенергією. Тобто, інфоїди - також підвид Homo Sapiens.

В підсумку ми маємо типову "азімовську" Галактику, де панівним видом є люди.

Суттєвою відмінністю від інших авторських світів такого типу є Протерра - кіберпростір, який якимсь чином простягається на всю галактику, одночасно представляє собою транспортний засіб, сховище даних та матеріальних об'єктів, а також величезне "поле боя" між галактичним патрулем-Мерками та галактичними же анархами-Протами. В даному аналізі я використовую слово "анархи", так як Проти не є поганими хлопцями en masse, як показує укладена угода між Мерками та Протами в т. 2 - серед них є кіберпросторові боги (типу Хореса чи Карми), але більшість - це просто люди, які хочуть не просто переміщуватись через Протерру, а досліджувати її глибини**.

Природа Протерри у всіх трьох томах не пояснюється, як і її походження (якщо не рахувати побіжну згадку про якихось Верховних Творців, які її створили), просто показано, як вона виглядає, і дано кілька ключових характеристик, як-то:

• Протерра поширюється на всю Галактику, за її допомогою можна досягти будь-якої точки;
• Протерра представляє собою цілісний простір, так як всередині її можуть розташовуватись об'єкти (вузли і банки даних), прокладатись магістралі, а також відбуватись бої;
• Людина не може довго вижити в цьому просторі, їй необхідний для цього спеціальний обладунок-СКАМ, який править за базу аватара - втілення людини в Протеррі;
• Теоретичних меж будови, потужності та можливостей аватара немає - необхідно подати необхідну кількість Протоенергії, з якої буде сформовано як сам аватар, так і його обладнання;
• Теоретичних меж побудови структур всередині Протерри також немає - знову ж таки, при наявності необхідних кількостей Протоенергії там можна побудувати все. Як правило, будують інформаційні хаби та магістралі. Крім магістралів існують піратські туннелі та стежки через кіберпростір, якими користуються Проти;
• Між фізичним простором і Протеррою існує прямий і дуже тісний взаємозв'язок, завдяки якому можна переміщувати об'єкти з матеріального простору в інформаційний, включаючи людину (наприклад, в т. 2. виявилось, що Мерк Тео був переміщений у Протерру і при цьому не загинув, навіть будучи розподілений по багатьом банкам даних - т. 2, стор. 60);
• В Протеррі існує квазі-життя в формі стромарів, які мають вигляд монстрів та правлять за ударну силу для анархів, а також в формі інфоїдів, які представляють собою мислячі програми;
• Через Протерру за певних умов можна переміщуватись без порталів (наприклад, тікаючи з Альфаулка 6, Нітан перемістився через "неіснуючий портал" - т. 3., стор. 41).

Аналіз всіх цих елементів приводить до наступної теорії:

Теорія: насправді Протерра є не штучно створеним простором, а природним феноменом

Базується на так званому "інформаційному парадоксі Стівена Хоукінга", а точніше, його суперечці із іншим спеціалістом по квантовій теорії інформації, професором Джоном Прескіллом. Суть парадокса полягає в тому, що "чорні дири" поглинають не лише світло і матерію, а й інформацію, яку потім знову випромінюють у вигляді так званого "випромінювання Хоукінга". Прескілл вважав, що інформація, яку випромінюють чорні дири, може бути перехоплена, але ми не зможемо її розшифрувати в силу її квантової природи. Хоукінг же вважав, що цю інформацію в принципі неможливо виявити, адже вона переходить в паралельні всесвіти. Ця теорія досі є дискусійною, але як внутрішньосвітове пояснення є практично ідеальним і непротирічним. Тільки йдеться не про паралельний всесвіт, а про Протерру.

Бекбоном (становим хребтом) Протерри в такому випадку є "великі чорні дири", повільне випаровування яких породжує випромінювання Хоукінга, а воно, в свою чергу, формує галактичний інфопростір, який переплітається і накладається на простір фізичний. В такому випадку Протоенергію можна визначити як різницю потенціалів між інформаційним та фізичним просторами. Протоенергія додатня, коли щось переноситься з інформаційного світу в фізичний (далі вона може бути перетворена в матерію), і від'ємна, коли щось переноситься з фізичного світу в інформаційний.

Така теорія також дозволяє пояснити, яким чином об'єкти, створені в Протеррі, можна перенести в простір фізичний - оскільки простори накладаються, можна "перекинути" шматок Протерри в реальний світ, і навпаки - шматок реального світу видрати і перенести в Протерру - це операції, які здійснюються за допомогою мікроскопічних (квантових і субквантових) чорних дір. Операції легко масштабуються: вони абсолютно тотожні як для маленьких речей, так і для цілих планет (так, теоретично навіть цілу планету і цілу сонячну систему можна уволокти в Протерру).

Таким чином, потрапивши до Протерри через квантову чорну діру, в свою чергу, десь всередині її можна створити такий же квантовий прокол, тільки навиворіт, і знову вийти в фізичний простір - але вихід буде уже в іншій просторовій точці (так як фізичний та інформаційний простори накладаються). Саме це і робить Протерру ідеальним транспортним маршрутом. А оскільки в такій моделі інфопростір по факту є сильно викривленим простором-часом, подорожі в ньому будуть практично миттєві.

Найдешевше організувати переміщення через звичайний портал, далі переміщення всередині інфопростору, і вихід через інший портал - саме так формуються піратські стежки. Найскладніше і найдорожче - прокласти спеціальну кротовину, яка складається із "вхідної" і "вихідної" дір, з'єднані туннелем - "маршрут Морріса-Торна" (назва походить від туннеля Морріса-Торна, теоретично можливого миттєвого поєднання двох точок простору-часу). Такий туннель є квантовим зв'язком двох чорних дір, а для хоча б тимчасового розриву цього зв'язку необхідно оперувати кошмарними обсягами енергії - і стільки ж необхідно для його встановлення.

Швидше за все, найбільші і найстарші галактичні магістралі (такі, як Вега-Кассандра - т. 1, стор. 35) - маршрути Морріса-Торна, а решта - просто прокладені стежки по орієнтирам всередині інфопростору. Це пояснює, навіщо потрібні Мерки - вони охороняють саме інфосферні стежки, а також існують на випадок потужної атаки на магістраль - так як значні пошкодження туннеля приводить до дестабілізації чорних дир, на які вона опирається - і відбувається Коллапс, подібний тому, який показано в т. 1., стор. 19.

Також вона пояснює, яким чином узгоджується наявність космічних кораблів та існування Протерри як транспортного засобу. Насправді, принцип у обох один і той самий. Портали Протерри створюються за допомогою мікроскопічних квантових чорних дір, а корабель за допомогою сітки таких же мікро-дір "загортається" в горизонт Шварцшильда і "пропихує себе" через Протерру. Аналізуючи події на Альфаулку 6 (т. 3, стор. 32-37), можна заключити, що в просторі Протерри подібні "пропихування" викликатимуть своєрідну "ударну хвилю" чи "землетрус" - саме тому розвинені цивілізації уникають використання космічних кораблів і за першої можливості від них відмовляються.

"Винайдення" ж Протерри представляло собою успішне створення стійкої штучної чорної діри, яка відкрила дорогу в інформаційний простір. Людям властиво помилятись, і вони вирішили, що і це також їх творіння. Події "Фаетона" за логікою мають призвести до реального усвідомлення людьми, чим є і чим не є Протерра, а також до наступного етапу розвитку людства.

Звідси випливають наступні висновки:

• Протерра старша за людську цивілізацію, і в ній можуть міститись архіви даних із знаннями інших цивілізацій. Це і може бути секретом Хореса та невідомих Протів, які змогли не лише замкнути Тео в кіберпросторі, а й створити його дубль-Фантом із фрагментом душі - ці технології вони почерпнули в одному із "нелюдських" архівів (див. припущення далі);
• Протерра per se залишається малодослідженим океаном (Світовий Океан на Землі, наприклад, вивчений всього на 5%, а 95% - Терра Інкогніта). Саме це і є реальною причиною розкола між Мерками та Протами, уже порядком підзабутою за тисячі років галактичної цивілізації;
• Астрал (т. 3., стор. 58-62) представляє собою сегмент Протерри, недосяжний через звичні магістралі та шляхи. Він відповідає Сьомому Небу в християнській міфології та Залу Гаф в юдейській каббалі, які є джерелом і вмістилищем невтілених душ. Відповідно, Протерра і є джерелом всіх душ в Галактиці, так як душа є чистою інформацією;
• Для того, щоб увійти до Протерри, людям насправді непотрібні костюми-СКАМи. Вони є своєрідним "костилем"-якорем, який допомагає людині "перезібрати" себе в кіберпросторі, і доповнювати себе додатковим програмним забезпеченням - яке в Протеррі трансформується в броню, зброю, особливі здібності маніпулювання енергією. Точно так само повернення з Протерри дозволяє людині "перезібрати і доповнити себе" в фізичному просторі.

Власне, Протошок і є невдалою "доповненою перезбіркою" себе в фізичному просторі - оскільки в момент переходу аватар перенасичений переданою йому Протоенергією, а людина знаходиться в шоковому стані і не може відтворити звичний образ. В такому випадку використовується "жадібний принцип", із застосуванням всією наявної енергії - що результує або в аннігіляцію фізичного тіла (в цьому варіанті виникає інфоїд - так як пам'ять не встигає частково або повністю переписатись в фізичний носій), або в ефект "спаленого тіла", коли надлишкова енергія трансформує плоть в щось інше.

Причому "спалене тіло" насправді може бути успішною доповненою перезбіркою. Це явно сталось у випадку командора Дала - я не упевнений, що він в формі "спаленої плоті" існує всередині костюма, він і є одночасно і плоть і свій костюм як єдина гештальт-істота***.

Цей висновок я зробив на основі існування істот-гештальтів в Протеррі - наприклад, типовим гештальтом є тандем Нищитель-Карма (т. 2., стор. 44). Так як Протерра і фізичний простір прямо пов'язані, такий гештальт з певними застереженнями може виникнути і в фізичному просторі.

Теорія: Протошок насправді не є перепоною для переходу в Протерру

Якщо Протошок є "жадібною" перезбіркою людини із використанням надлишку енергії, то в процесі перезбірки людина може "принести" із собою якусь здібність із Протерри.

Окремим випадком може бути "кібернетичне почуття" - своєрідний хист, уміння працювати із Протеррою, уміння відчувати те, що там відбувається, бачити його і впливати на нього - яке виникає у людини, яка постійно працює в Протеррі.

Людина, яка пережила Протошок, може "забрати" це почуття із собою і отримати можливість... входити в Протерру без костюмів і навіть без фізичного входу, суто на ментальному рівні. Такі люди називаються "кіберпророками" - бо це "боковий вхід", через сегмент Астралу. Цим же шляхом ходили люди в примітивні часи, адже шаманське камлання, вихід душі з тіла і аналогічні езотеричні практики в минулому - несвідоме застосування кібернетичного почуття в зародковому стані.

Кіберпророк залишається людиною, але набуває ряд здібностей інфоїда.

Окремо слід зауважити, що розповідь Ксава про ідентичність інфоїдів основній особистості лише на певний відсоток - не більше ніж інфоїдський забобон. 70% ідентичності - це наслідок того, що в момент аннігіляції оригінала-Ксава в ньому уже перебувало 30% пам'яті - вона і "згоріла", а душа так і лишилась при Ксаві, просто тепер її основним місцем перебування стала Протерра. Як показав випадок Тео, душа має інформаційну та голографічну природу (частина душі дорівнює цілому) і може бути не лише скопійована, а й розділена та переміщена в дубль-Фантом.

Інфоїдський же забобон, очевидно, виник тому, що першими в "відновлене" фізичне тіло переписуються найбільш ранні та базові спогади, пов'язані із народженням, дорослішанням, зрештою, нормальним людським життям - і тому саме вони і згорають при протошоковій аннігіляції. Позбавлені базових спогадів люди логічно заключать, що вони ніколи не народжувались, а отже, і не мають душі.

Отже, душу, швидше за все, інфоїди мають - але на відміну від людей, не мають із нею контакта, що обумовлює їх аномальну раціональність і подібність до машин. Розрив зв'язку між тілом і душею викликаний аннігіляцією фізичного тіла під час Протошоку, яка автоматично "повертає" душу в Астрал, як і у всіх загиблих людей. Але завдяки тому, що поза Астралом залишається пам'ять інфоїда як якір, він завжди зберігає теоретичну можливість відновити контакт із своєю душею, після чого такий інфоїд перетворюється на інфомедіума****.

Оскільки фізичного тіла інфоїди не мають, душа так і залишається в Астралі - їй нема куди втілитись. Але постійний контакт із душею, а через неї із джерелом душ дає низку унікальних здібностей*****.

Ймовірно, до них входить знання логоса - первинної мови творіння. В такому разі вічне бажання інфоїдів дізнатись її (про це розповідає Ксав, т. 3. стор. 19) є прихованим бажанням добратись до Астралу і возз'єднатись із своєю душею).

Продовження статті тут

_____________________________________________

* Для "космічної опери" це не є чимсь дивним. Наприклад, у "Зоряних королях" Едмонда Гамільтона галактична цивілізація нараховує 200 тисяч років.

** Більш доречним був би термін "хакери", як його вживає Стівен Леві в книзі "Хакери: герої комп'ютерної революції", або С. Дрейфус в книзі "Underground: хакерство, божевілля та одержимість на електронному фронтирі". Однак в світі М. Ланцути "хакером" називається спеціалізоване програмне забезпечення, яке "ламає" свідомість - тому краще не вносити плутанини і використати аналогічний за змістом термін "анархи".

*** Дуже схоже на "рубрику Арімана" з міжавторського цикла Warhammer 40k.

**** Термін мій, за відсутністю іншого.

***** На контакті із Залою Гаф (міфологічним аналогом Астралу) побудована низка містичних практик по контролю реальності.